Называеться - начали за здравие, кончили за упокой. Писала билет по зарубежной литературе - получился эмоциональный бред, подпитываемый вчерашними эмоциями и впечатлениями.
наверное, первый и последний текст на украинском в моем дневникеГуманістичний пафос новели Томаса Манна “Маріо і Чарівник”
Початок ХХ століття назавжди увійшов у світову історію, як період формування жахливих явищ світу – фашизму та тоталітаризму.
Саме у цей час і була створена новели Томаса Манна “Маріо і Чарівник”, що датована 1930 роком.
В той час фашизм вже отримав перемогу в Італії, і поступово приходив до влади у Німеччині. Ця новела була застереженням для тогочасних людей про небезпеку цього явища.
Написаний на італійському матеріалі твір одразу ж було внесено Муссоліні до списку заборонених творів.
У новелі дуже яскраво показано ситуацію в країні у якій запанувала фашистська диктатура: презирливе ставлення до не таких я ти є, нетерпимість, національне вихваляння, показна любо до лідера.
І саме таке суспільство було ідеальним для появи такого персонажу, як Чіполла, у якому уособлюються диктатори того часу.
На прикладі маленького курортного містечка, ми можемо побачити ситуацію, яка мала місце в усьому світі.
Основою для написання твору став реальний випадок, свідком якого був письменник.
Такі випадки, а особливо такі вистави були для того часу досить популярними, тобто глядачі готові були сприймати усе незвичне та підсвідоме. Отже, постать Чіполли – це постать, яка творила тогочасну ідеологію, застосовуючи для її розповсюдження методи гіпнозу, “чаклування” та трансу.
Чіполла є узагальненням усіх тогочасних диктаторів. Він вміло керую аудиторією, яка погоджується на усі його пропозиції та приймає участь в усіх його діях, які на справді є знущанням та приниженням людської гідності та честі. Чіполла використовує натовп, аморфну масу, яка не виявляє жодних спроб до аналізування та свідомого розуміння того, що має місце на сцені.
У Чіполлі наявні також демонічні риси, які присутні усім язичницьким віруванням, з яким, власне, і створювались різні ідеології. Притаманні Чіполлі символи демонізму – чарка, посох, до яких він постійно звертається по допомогу - є символами демонічних джерел, які ніколи не всохнуть та від яких можуть збагачуватись такі люди, як Чіполла.
Проте, завжди, у будь-якому натовпі знайдеться хоча б одна свідома істота, якій природній гуманізм накаже протистояти такому антигуманістичному поводженню з людьми. У новелі Т.Манна такою людиною є офіціант Маріо, який певний час пробувши начебто у сні, “прокинувся” після того, як Чіполла познущався над найціннішим, що є в людини – коханням. Образа, яку нанесли його коханій підштовхнула юнака до дій. Не бачачи нічого від жаги помсти, він вбиває Чіполлу, поклавши таким чином край усім його знущанням над іншими.
І вчинок юнака ніким не осуджується. Ані глядачами – курортниками, ані автором. Таке вбивство має вагому причину – нікому не дозволено знищувати те, що дано нам від самої природи – гідність та право на вибір. Адже будь-який режим – це обмеження, це певні правила, найчастіше такі, які не мають під собою жодних гуманістичних основ, які є прийнятними та природними для людини.
Отже, Маріо виявився єдиним, хто зміг протистояти Чіполлі. Постає питання: чому інші не знайшли у собі сил покинути виставу, припинити це жахливе знущання над собою та оточуючими?
Новела “Маріо і чарівник” була застереженням людству та закликом до боротьби – намагайтесь протистояти таким тиранам, боріться за свою законне право – право на повноцінне життя, без жодних національних чи соціальних притискань та обмежень. Життя дане нам природою, нею же дані і гуманістичні засади, на яких свідомо чи несвідомо воно будується. Тому кожен повинен відстоювати свої законні права і не дозволяти таким, як Чіполла знущатись над собою та речами, які є для нас найважливішими. Людство – це натовп, але натовп складається с окремих особистостей. І якщо кожна особистість у натовпі буде боротись за своє життя та гідність, то не буде “сірої маси”, а буде, все ж таки натовп, але такий, який зможе в потрібний момент постояти за себе та зруйнувати наміри тих нелюдів які посягнули на їх свободу.